професія Вчитель - чи не найнезрозуміліша професія. Кажу так, бо всього за один день - я відчуваю таку силу - силенну емоцій, що квест близько не стояв. тут тобі і шалена відповідальність - не тільки за безпеку дітей(це якось само собою розуміється) . а скорше відповідальність перед самою собою - за всі оті 35 надій в очах своєї малечі. я за короткий час знаю їхні погляди. починаю відчувати їхні настрої, хочу обійняти навіть самих моїх зухвалих бешкетників та неслухнянчиків. хочеться вкласти в голівки малечі істинні людські цінності, навчити їх читати слова з Букваря та навчити їх мислити позитивно, відкрито. не боячись робити життєвий вибір, най навіть сьогодні поки що це просто вибір уважно посидіти на уроці... навчити їх писати. записувати ті чисті думки, з якими вони зростають, навчити написати слово Мама і Тато і навчити розуміти Любов, Дружбу, Чесність, Порядність, Гідність, Справедливість, Щирість...
це те, що зростає разом з ними, це те, що виокремить їх від усього, що здатне понівичити формування особистості.
самовиховивання - це безкінечний процес самонавчання, самодисципліни, це неперестанне "правильно чи ні", "а якщо так сказати ....ні , а може так краще, а можливо отут треба було б дізнатися більше..."
інколи, коли втома накриває думаєш А Боже ж мій, та хіба все це мені "треба"... ТРЕБА ТРЕБА ТРЕБА! кажу три рази потрібно , бо торкнувшись дитячого серця один раз ти вже не спроможний не відчувати відповідальність, не можеш кинути на пів дорозі, бо кожного ранку - День Сурка - і ти щасливий з цього. Сонечко встає і нова енергія в мені на цілий день знову. і річ навіть не в купі документації, що її пишеш вночі, не в шаленому ритмі дня, не в галасі малечі.... Коли починаєш думати , говорити про вчительську долю якось не згадуємо ці моменти ....Ми часто в своїй сім ї говоримо про дитячі мрії чи сподівання , говоримо про власну відповідальність за майбутнє не своїх дітей...а ні, своїх..) бо Це частинка Моєї і Дитячої Дороги Життя, яка пересіклась. І я, як вчитель і як особистість, бажаю зробити своє найкраще.
ЗІ СВЯТОМ !!!!!
На столі лежать зошити малі, Дітвора щебече золота, золота. І летять – летять в небі журавлі, Дзвоник ніби кличе в молоді літа.
Немає коментарів:
Дописати коментар